Координати: 49°24′35″ пн. ш. 24°57′9″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 24.95250° сх. д. / 49.40972; 24.95250
Очікує на перевірку

Посухів (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Посухів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Бережанська міська громада
Код КАТОТТГ UA61040030160081967
Облікова картка Посухів 
Основні дані
Засноване до 1438
Населення 608 (2014)
Територія 1.090 км²
Густота населення 600 осіб/км²
Поштовий індекс 47546
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°24′35″ пн. ш. 24°57′9″ сх. д. / 49.40972° пн. ш. 24.95250° сх. д. / 49.40972; 24.95250
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Водойми Золота Липа
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47501, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Бережани, вул. Банкова, 3
Карта
Посухів. Карта розташування: Україна
Посухів
Посухів
Посухів. Карта розташування: Тернопільська область
Посухів
Посухів
Мапа
Мапа

CMNS: Посухів у Вікісховищі

Посу́хів — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на заході району. [1]До Посухова приєднано хутори Волосів та Зелений (Ґрюнфельдівка).

Географія

[ред. | ред. код]

У селі є вулиці[2]: Бережанська, Шевченка (колишня Ковпака), Кульчицької, Пушкіна, Стефаника та Шашкевича.

Клімат

[ред. | ред. код]

Для села характерний помірно континентальний клімат. Посухів розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.


Клімат Посухова
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,4 0,0 4,9 13,0 18,9 22,1 23,5 22,9 18,5 12,7 5,6 0,7 11
Середня температура, °C −4,4 −2,9 1,3 8,1 13,6 16,8 18,2 17,5 13,4 8,2 2,7 −1,8 7
Середній мінімум, °C −7,3 −5,7 −2,3 3,3 8,3 11,6 12,9 12,1 8,4 3,8 −0,1 −4,3 3
Норма опадів, мм 32 31 33 50 78 92 96 71 56 39 37 40 655
Джерело: climate-data.org

Історія

[ред. | ред. код]

Село Посухів росташоване на Опіллі (територія, яка входить ло Галичини). Воно знаходьться в долині, яку оточують невисокі гори (до 500 м.) вкриті хвойними, дубовими, буковими та мішаними лісами. Етнічний народ який проживає на цій території називається - ополянами. Ополяни - це один із видів гуцульського народу, адже гуцульський етнос поділяється на: гуцулів, бойків, покутян і ополян.[джерело?] Через село протікає річка Золота Липа.

Назва села Посухів походить, ймовірно, від слова "посуха". Є така легенда, що колись на території села було величезне озеро, яке з часом почало висихати, а на осушених містях люди почали селитись.

Перша писемна згадка — 7 квітня 1438 року[3].

У 1438 році Посухів, разом із Заваловом, перебував у власності Станислава Завиші, молодшого внука Іваниша Унгаруса (Іван Угрин), шляхтича гербу і роду Сас. Рід Станислава був пізніше названий Завалівським, про що йдеться й у люстрації короля польського Казимира Ягеллонського[4].

Згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду[5].

1626 року внаслідок нападу татар село було повністю зруйноване[6].

Під час 1-ї світової війни спалене.

У 1909–1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці.

Діяли «Просвіта» та інші українські товариства, кооператив.

Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[7].

Населення

[ред. | ред. код]

Населення — 650 осіб (2007). Дворів — 181[8].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[9]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Кількість Відсоток
українська 652 99.69%
російська 2 0.31%
Усього 654 100%
Брама цвинтаря у 2022 році

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

дві церкви святого Архістратига Михаїла (1928, кам'яна, ПЦУ; 2010, кам'яна, УГКЦ), «фігура» Матері Божої.

Зберігся цвинтар Українських Січових Стрільців (1916), де поховано 70 усусусів і 2 турецькі вояки, споруджено пам'ятник УСС (1994). У 2021 році розпочалися реставраційні роботи кам'яного муру довкола муру.[11][12]

На горі Лисоня у серпні 2006 року освятили каплицю у пам'ять про героїчні бої Українських Січових Стрільців.

Споруджено памʼятний хрест на честь скасування панщини (1848) та памʼятний хрест на славу Божу (1873).

Поблизу села є гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Панські джерела».

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа I ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Працювали

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Посухів та околиці (укр.), процитовано 4 серпня 2022
  2. Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.37, №319 (лат.)
  4. Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 482
  5. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.157, №1792 [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
  6. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183. (пол.)
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 березня 2022.
  10. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  11. Тернопіль сьогодні: Реставраційні роботи у Посухові. Тернопіль сьогодні. четвер, 22 липня 2021 р. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  12. Посухів та околиці (укр.), процитовано 15 грудня 2022
  13. На Тернопільщині провели в останню путь загиблого воїна Романа Кашарабу - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 26 червня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Микола Шот.  Голгофа лицарів свободи на YouTube // ТТБ, 1995.